У розмовах про суспільство під час війни ми часто використовуємо усталений понятійний репертуар: «резильєнтність», «травма», «солідарність», «спротив», «деколонізація», «колективна відповідальність». Внаслідок постійного вжитку у публічному дискурсі, медіа, академічному середовищі пояснювальна здатність цих понять знижується: вони відтворюються автоматично, і дедалі менше відповідають об’ємному досвіду, який покликані описувати.
Зараз слова зношуються швидше, ніж ми встигаємо артикулювати досвід, і розрив між мовою і пережитим лише зростатиме — саме тому робота з теорією та концептуалізацією перестає бути справою, яку можна відкласти на потім.
Ми виходимо з припущення: ті, хто живе всередині історичної події не є надто заангажованими, щоб її досліджувати. Щоб пережите стало розумінням, потрібні інструменти мислення, а також час, середовище, співрозмовники, разом з якими ці інструменти можна опанувати.
Анонсуємо школу-резиденцію “Своє суспільство під час війни” – 10-15 серпня.
Це п'ять днів спільної та зосередженої роботи на перетині соціальних, гуманітарних наук та мистецтва. Учасниці й учасники працюватимуть з спостереженнями, питаннями, гіпотезами, дослідницькими метафорами та інтуїціями про процеси і зміни у суспільстві, послідовно розгортаючи їх у різних концептуальних і методологічних рамках.
Способи концептуалізації, якими ми користуємося, рідко є предметом окремої уваги – саме ця думка і буде фокусом школи. Програма складається з:
Чекаємо на школі соціологів, історикинь, філософів, культурологів, літературознавиць, кураторів, письменників, мисткинь, документалісток, режисерок, екологів незалежно від академічного ступеню – всіх, чия робота тримається на уважності до понять і хто відчуває, що наявних понять уже не вистачає.
Напрацювання школи будуть представлені учасниками й учасницями на симпозіумі в жовтні 2026 року.
Співавтор школи – Артемій Дейнека, соціолог, редактор часопису “СВОЄ”.
Запрошені викладачі – Володимир Шелухін, Лариса Венедіктова.
Київська область
10-15 серпня