Есей

Якщо наукова стаття вимагає дистанції, то есей дозволяє поєднувати раціональне і аргументоване із власним досвідом та позицією. Есей — це пошук в процесі писання і цього письма не потрібно чекати.

Частина 1. Передумови для хорошого есею
Дивимось на тексти дослідників, які працювали в есеїстичному жанрі. Розбираємось, як дослідники можуть поєднувати факти та особистий досвід? Поговоримо про те, які ваші теми доречні для есеїв, а які – для академічних статей? Чому внутрішнє переживання первинне при написанні есею, але не завжди головне? Есей передбачає презумпцію інтелектуальності і тримає високу планку, чи означає це, що банальність нам не потрібна? Як практика есеїстичного письма допомагає зорганізувати свої думки, здогади, спостереження, називати, мапувати і розвивати їх? Ви тяжієте до прози чи до поезії? Ми дослідимо літературні корені есеїстики і чотири різні есеїстичні стилі, які можуть скеровувати процес письма.

Частина 2. Концептуалізація
Це робота над змістом вашого проєкту, навіть незалежно від медіуму, який ви обираєте для свого висловлювання. Працюємо з поняттями, концептами, зв’язками між ними.

Частина 3. Розуміти редакцію та читача
Для кого написаний ваш текст? Чи зрозумілий він іншим? З яких позицій ви говорите та якої реакції чекаєте? До якої ширшої дискусії приєднуєтесь? Ці питання – про розуміння ваших майбутніх читачів та редакцій медіа, які працюють
з суспільними, мистецькими, гуманітарними темами.

Частина 4. Рев'ю написаних есеїв учасниць та учасників, які будуть опубліковані в українських медіа,
що працюють з мистецькими та суспільно-гуманітарними темами.

Викладач-ки:

Володимир Шелухін — соціолог, есеїст, викладач факультету соціології в Шевченка;

Дарина Ларіонова — редакторка англомовних текстів у Збірнику наукових праць "Сторінки Історії",
викладачка академічного письма в KSE

Це програма для тих, хто:

• має нотатки, задуми, незавершені тексти і хоче зробити есей своїм постійним медіумом;
• сприймає есей як вправу на самостійну роботу зі своїми думками і спостереженнями, хоче,
  щоб вони складались в систему і доповнювали одне одного;
• хоче, щоб опубліковані тексти знаходили своїх читачів, однодумців та критиків, спонукали до публічної розмови;
• відчуває потребу отримати зворотний зв’язок, посилити аргументи, зробити їх більш консистентними, уникнути можливої зарозумілості, надмірної метафоричності.