Есей

Есеїстика — це певна форма перекладу. Це пошук автентичного балансу між раціональним та емоційним. Ми постійно працюємо з реверсом: чи можемо ми те, що переживаємо емоційно – подати раціонально і навпаки? Це перехід аргументів однієї якості в іншу.
‍‍

Есей — це пошук в процесі писання і цього письма не потрібно чекати.
‍Анонсуємо третій старт школи Есей для публічної дискусії. 

Частина 1. Передумови для хорошого есею. Три години
‍Як практика есеїстичного письма допомагає зорганізувати свої думки, здогади, спостереження, називати і мапувати їх? Розбираємось, як ми можемо поєднувати факти та особистий досвід? Чому внутрішнє переживання первинне при написанні есею, але не завжди головне? Жанр есею тримає високу планку, чи означає це, що банальність нам не потрібна? Ми дослідимо літературні корені есеїстики і чотири різні есеїстичні стилі, які можуть скеровувати саме ваш процес письма.

Частина 2. Зміст та точність. Три години
‍Це робота над змістом вашого проєкту. Працюємо з поняттями, концептами, зв’язками між ними, говоримо про аргументацію та критерії для саморев’ю.

Частина 3. Розуміти редакцію та читача. Три години
‍Наші читачі розумніші за нас. Для кого ми пишемо та що було сказано до нас? Ці питання – про розуміння майбутніх читачів та редакцій медіа, які працюють з суспільними, мистецькими, гуманітарними темами.

Частина 4. Підсумки програми  та рев' ю написаних есеїв учасниць та учасників. Три години

Для кого?

Програма здизайнована для усіх, хто працює з суспільними темами та хоче підсилити власний голос у публічному просторі. ‍

Запрошуємо:

• фахівців, які працюють із суспільними темами, мають нотатки, задуми чи незавершені тексти. Есей для вас – це спосіб впорядкувати думки та спостереження; часто, щоб ініціювати публічну дискусію;
• дослідників та аналітиків, які хочуть опанувати есеїстичний/публіцистичний жанр та робити свою галузь знання більш публічною;
• журналісток, репортерів, інтерв’юєрів, які хочуть експериментувати з форматом есею та зміцнити своє портфоліо;
• авторів колонок, які пишуть про публічні політики, пам’ять, ідентичності, мистецтво, місто, освіту тощо, прагнуть знайти свій стиль і голос у текстах.

Викладач-ки:

— Володимир Шелухін — соціолог, есеїст, викладач факультету соціології в Шевченка;

— Дарина Коркач — історикиня, методологиня навчальних програм, викладачка KSE. Спеціалізується на академічному письмі;

— Дарія Бадьйор — критикиня, редакторка.

Формат: п'ять зустрічей онлайн, дванадцять годин навчання, три викладачки з різними поглядами, знайомства із навчальною групою та рев’ю вашого тексту. 

Домашні завдання: самостійна робота над текстом впродовж тижнів залежить від вас. Ми рекомендуємо мати
не менше трьох годин для письма. 

Це чотири тижні, щоб зрозуміти, яким може бути ваше есеїстичне письмо – до якого стилю ви схильні, про що ви вже вмієте писати, а про що важливо навчитись. 

Дати навчання:

пʼятниця, 25 квітня — 19:00-20:00. Знайомство групи.

субота, 26 квітня — 11:00-14:00. Передумови для хорошого есею.

п'ятниця, 2 травня — 16:00-19:00. Зміст.

субота, 3 травня — 11:00-14:00. Розуміти редакцію та читачів.

субота, 10 травня — 11:00-14:00. Додаткове заняття на вибір групи. Підсумки навчальної програми.

перерва 2,5 тижні.

середа 28 травня  — 16:00-19:00. Рев’ю текстів.

Цитати викладачів та учасників із минулого набору програми:

‍“В есеїстиці ми постійно дозволяємо мисленню і переживанню залишатись – тоді читач відштовхується від цього парадоксу, в нього виникають питання, він може не погоджуватись, може вступити в діалог з вами. Це забезпечує безперервне мислення: перехід від автора до читача і від читача, який може стати іншим автором. Тому гарний есей
може конструювати спільноту. Виникає мережа думок і емоцій, формується спільнота авторів і читачів”.

“Коли ми пишемо, наприклад, науковий або аналітичний текст, важлива новизна — що саме ми підтверджуємо, спростовуємо, артикулюємо. Есеїстика не вимагає новизни, в есеїстиці ми зокрема дозволяємо побачити несподівану сторону усім відомого, ми не відмовляємось від банального. Есей лишається чи не єдиним жанром, який продовжує працювати зі спогляданням. До есею ми підходимо не з наміром повноти, а навпаки залишаємо відчуття трикрапки, незавершеності, простору. Бо есей виходить з думки, що життя триває і хтось має дати відповідь”.

“Вчимось залишати якомога менше займенника “я”, бо ваше “я” маніфестується не лише через цей займенник.
Це про інтенцію не пояснити людям щось, а запропонувати разом подумати над різними питаннями”.

”Редакторська робота — робота з підсилення автентичного голосу, дати інструменти, щоб його увиразнити і зробити так, щоб читач до цього голосу повертався. Люди хочуть звірятись з кимось, читати розвиток думки”.