Більшість із нас так чи інакше причетні до університету. Але попри цю дотичність, ми рідко міркуємо про його роль разом. Ні всередині наших інституцій, ні в публічному полі немає простору для тяглої розмови: які зміни переживає вища освіта, яким ми бачимо майбутнє університету, яке знання хочемо створювати.
Освіта чи навчання — у чому різниця? Ми звикли вживати ці слова як синоніми, хоча вони означають щось різне.
Публічні дискусії довкола вищої освіти сьогодні майже завжди зводяться до навчання: як підсилити таланти, врахувати контекст, підготувати людину до потреб ринку, економіки, держави. Але без питання мети освіта непомітно перетворюється на сервіс — послугу, яку можна виміряти й продати.
Ми хочемо поставити інакше питання: навіщо взагалі університет? Що має ставатись з людиною за роки в університеті, чого не станеться в жодному іншому місці?
Анонсуємо читацьку групу, присвячену університету та вищій освіті: читатимемо п'ять текстів, які підходять до цих питань з різних боків — соціологічного, філософського, педагогічного. Ми подивимось на університет як інституцію, замапуємо тексти, які вважаємо вартими уваги, і прочитаємо їх разом з запрошеними експертами програми.
На читацькій групі чекаємо на:
– студенток та аспірантів, які шукають думки й аргументи для публічної розмови про університет;
– викладачок, завідувачів кафедр, менеджерок та управлінців — усіх, хто дотичний до університету зсередини;
– дослідниць і полісі-аналітиків з організацій, що співпрацюють з університетами;
– філософів, культурологинь, істориків, соціологинь, економістів, які працюють з темою вищої освіти;
— усіх, кого хвилює вища освіта, навіть якщо формально ви не належите до академії.
Зводячи разом людей із різних позицій щодо вищої освіти, ми спробуємо зібрати фрагменти академії, побачити її по-новому й скласти з них щось спільне.
Логіка читацької групи
Група працює так: регулярні зустрічі, присвячені спільному читанню й обговоренням текстів. Між зустрічами ми матимемо паузу на роздуми й розмови у звичних колах, професійному та дружньому. Фінально — спільна сесія з мапуванням аналітичних рамок, що склалися за цей час.
Розклад онлайн-зустрічей:
Фасилітаційна сесія з Дариною Коркач
18 липня, субота, 11.00-13.00
Що кожен із нас уже вважає дотичним до теми університету і чому саме це? Кожен учасник приносить свій текст і представляє його через три головні думки — чому вони релевантні для контексту, особисто для нього чи для спільної дискусії. Обговорюємо тексти, обрані учасниками, щоб знайти спільну мову ще до того, як візьмемось за тексти, запропоновані спікерами.
Олександр Івашина. Простір думки та ерос знання
23 липня, четвер, 18.00-20.00
Як створюється простір думки та що живить ерос знання? Обговоримо три останні розділи з книги Біла Рідінгса «Університет в руїнах»: Сцена викладання, Перебування в руїнах та Спільнота диссенсусу. Наскільки прагматично значущими залишаються сьогодні тези Рідінгса з цієї книги, опублікованої посмертно в 1996 році? Поговоримо про це разом та спробуємо помітити, чи є валідними наші власні стереотипи та кліше про вищу освіту, зокрема, в суспільних та гуманітарних науках.
Олена Червоник. Ідея рівності інтелектів
30 липня, четвер, 18.00-20.00
Жак Рансьєр у книзі «Учитель-незнайко. П'ять уроків із розкріпачення розуму» (фр. Le Maître ignorant: Cinq leçons sur l'émancipation intellectuelle, 1987) розвиває радикальну ідею: усі люди мають рівний інтелектуальний потенціал, а традиційна освіта часто не розкриває, а навпаки — пригнічує цю здатність. Книга побудована навколо історії французького педагога Жозеф Жакото. У 1818 році він опинився в ситуації, коли мав навчати студентів, не знаючи їхньої мови, а вони не знали його. Він не міг пояснювати матеріал звичним способом, тому дав їм двомовну книгу і запропонував навчатися самостійно. На його подив, студенти успішно опанували французьку. Це привело Жакото до висновку, що пояснення не є необхідною умовою навчання.
Хоча книга присвячена освіті, вона насправді є політичною та філософською працею. Рансьєр показує, що спосіб, у який ми навчаємо, пов'язаний із тим, як організоване суспільство. Якщо суспільство переконує людей, що вони потребують постійних «експертів», які пояснюватимуть їм світ, це підтримує соціальну ієрархію. Натомість визнання рівності інтелектів є основою свободи й демократії.
Михайло Богачов. Чи можлива наука без теорії
6 серпня, четвер, 18.00-20.00
Нівелювавши відмінність між описом дійсності та маніпуляцією дійсності, технонаука досягає корисних результатів попри брак теоретичного розуміння предмета дослідження. З поширенням алгоритмічних та моделювальних методів ця парадигма набуває популярності й у науках про суспільство. Читатимемо статтю Альфреда Нордмана «Колапс дистанції: епістемічні стратегії науки та технонауки» та поговоримо, як нормалізація посттеоретичних наукових підходів впливає на організацію навчання й перевизначає роль академії в суспільстві.
Михайло Кольцов. Історія та типологія інституцій знання
13 серпня, четвер, 18.00-20.00
Чим університет відрізняється від академії, ліцею чи коледжу? Чи зміна назви означає зміну сутності інституції? Розглянемо університет із соціологічної та філософської перспективи: його суспільну функцію, взаємодію з ринком і державою, роль навчальних циклів — і чому підготовка фахівців для ринку праці може суперечити класичній ідеї університету.
Дарина Коркач. Читання фінального тексту та спільне мапування аналітичних рамок
5 вересня, 11.00-13.00
Формат: онлайн